Ви довго на це чекали. Вибирали ім'я, купили лежанку, яку цуценя, скоріш за все, проігнорує на користь вашого тапка, і вже уявляєте, як усі приходять знайомитися, а ви знімаєте відео для рідні. Стоп-стоп-стоп. Подивіться на це з його боку: малюк щойно втратив усе, що знав. Запахи, звуки, маму, братів і сестер. І навіть якщо він бадьоро побіг до миски, це ще не означає, що він освоївся, це означає, що він голодний. Тому перші години найкраще зробити максимально нудними: вода, туалет, спокійний огляд кімнати, їжа у звичний час, сон. Дорослим таке здається нудьгою, а для новачка це дуже насичена програма.
Почніть із квартири. Пройдіться нею на рівні цуценячого носа, можна навіть навколішки, сусіди переживуть. Дріт за тумбою, гумка для волосся, пакет, ліки на нижній полиці, кімнатна рослина: усе це цікаве не лише нам. Приберіть за дверцята, які малюк не відчинить. Вода має стояти там, де вона буде доступна і вдень, і вночі, а на слизьку підлогу на головному маршруті краще постелити килимок: маленьким лапам і так непросто, а тут ще й ковзанка. І не відкривайте йому одразу всю квартиру. Двох кімнат цілком досить, щоб озирнутися без нескінченного «не можна».
Окремо про дорослих, які, на відміну від цуценяти, вміють домовлятися, хоча частіше цього не роблять. Вирішіть заздалегідь, чи можна на диван, у які кімнати заходити і хто виходить із ним після сну. Якщо сьогодні правила оголошує одна людина, а завтра інша їх скасовує, малюк не демонструє характер. Він просто отримав дві несумісні інструкції.
Тепер гості. Ні, не всі й не сьогодні. Друзі, довгі поїздки й фотосесія кілька днів почекають, нікуди вони не втечуть. Якщо ж гості вже запрошені й скасувати нікого, попросіть їх сісти, не нависати над цуценям і не піднімати його без потреби. Нехай малюк підійде сам, понюхає, а за кілька хвилин дайте йому перерву. Дітям правила прості: не будити, не тягнути за лапи й вуха, не відбирати іграшку з пащі, не чіпати миску. Дорослий поруч під час кожного контакту, бо навіть дуже добре цуценя може злякатися різкого руху, а дитина не помітить його тихих сигналів.
Після дороги - вода й місце для туалету, потім нехай досліджує свою територію. Не передавайте його з рук у руки й не перевіряйте щодві хвилини, чи він уже вас полюбив. Сховався під стілець? Не витягайте: він не образився, він проводить інвентаризацію. Можна сісти поруч, тихо щось розповісти, підсунути іграшку, а право піти залишається за ним. Якщо ж малюк раптом носиться, хапає все підряд і не може зупинитися, це не обов'язково нестача активності. Найчастіше він просто втомився. Туалет, тиха кімната, менше подразників.
Їжа, туалет, ветеринар
Корм у день переїзду не міняйте. Спитайте попереднього власника чи притулок, чим і як часто годували, а якщо корм таки доведеться міняти, робіть це поступово. Після сну, їжі й активної гри пропонуйте вийти в туалет і одразу хваліть за успіх. Калюжу просто прибирайте, без лекцій про правила співжиття.
Запишіть на аркуші три речі: коли цуценя їло, коли спало і коли вдало сходило в туалет. Уже за день-два з'являться закономірності, і ви перестанете гадати, чому о шостій ранку хтось так голосно критикує ваш сон.
Зберіть в одному місці дату народження, дані про щеплення й обробки від паразитів, перенесені хвороби. Домовтеся про перший огляд і спитайте ветеринара, де можна гуляти до завершення щеплень. До переноски чи машини теж краще спершу привчити вдома, а в дорогу взяти воду, серветки й звичну підстилку. Самого в машині не залишайте.
А тепер те, із чим жартувати не варто. Якщо цуценя не п'є, багато разів блює, має сильну діарею, виражену млявість або важко дихає, це вже не адаптація. Дзвоніть до клініки, не чекайте третього дня. Якщо ж воно просто не їсть одразу після дороги, але п'є і загалом жваве, поспостерігайте й уточніть у ветеринара, коли це привід для огляду.
Про ніч. Покладіть лежанку там, де цуценя чутиме, що ви поруч. Перед сном - туалет, приглушене світло, менше метушні. Скиглить? Перевірте прості причини: туалет, холод, спрага, переляк. Ігнорувати будь-який плач за принципом «саме звикне» не варто: у цьому віці воно ще вчиться почуватися безпечно без мами. Брати на руки щоразу необов'язково, іноді досить сісти поруч і тихо озватися. Але якщо плач повторюється щоночі чи переходить у паніку, перегляньте умови сну, а не свою витримку. Нічний вихід робіть коротким: туалет, тиха похвала, назад у ліжко. Без ігор. Повідець і взуття приготуйте звечора, щоб не шукати їх у темряві, а після важкої ночі не компенсуйте її враженнями, дайте малюку виспатися.
Якщо плануєте клітку, поставте її там, де вона стоятиме постійно, постеліть м'яко і лишіть місця, щоб можна було встати, розвернутися й лягти. Дверцята спершу відкриті: нехай заходить по ласощі й виходить, коли захоче. Клітка має означати відпочинок, а не покарання за калюжу чи гавкіт. У перші ночі можна спати поруч, а коли малюк засинатиме спокійніше, потроху відсувати матрац. Зачиняти його на всю ніч «щоб швидше звик» не варто: до зачинених дверцят привчають окремо, короткими кроками вдень. На старті для нічного сну зручніше манеж із відкритою кліткою всередині.
Вдалий початок - це зовсім не цуценя, що слухається з першої години. Він їсть, спить, потроху досліджує дім, і поруч є людина, яка не вимагає від нього поведінки дорослої собаки за один вечір. Через три дні гляньте, що не склалося: чи завжди є вода, чи тихо там, де він спить, чи встигаєте запропонувати туалет після пробудження. Якщо ні, міняйте умови, а не вимоги до цуценяти.